Правова позиція ВСУ - видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено ч. 1 ст. 116 ЗК України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч. 1 ст. 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України, - недійсним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 р. № 6-14цс13).

Повний текст: scourt.gov.ua, google.drive

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року                                                                              м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого	Яреми А.Г.,
суддів:	Гуменюка В.І.,	Романюка Я.М.,
	Онопенка В.В.,	Сеніна Ю.Л., -
	Охрімчук Л.І.,

розглянувши на засіданні справу за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа – обслуговуючий кооператив “Дачно-будівельний кооператив “Александрия”, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння за заявами заступника Генерального прокурора України, Севастопольської міської ради про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року прокурор Нахімовського району м. Севастополя звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що
12 травня 2010 року головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Севастополі (далі – головне управління Держкомзему у м. Севастополі) видано відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку площею S_1, яка розташована на АДРЕСА_1.

Підставою видачі державного акта вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року
НОМЕР_1.

Під час проведення прокурорської перевірки було встановлено, що
2 квітня 2010 року видано розпорядження НОМЕР_1 "Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки зі встановлення меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови у районі СТ "Учкуевка" обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Александрия", яке не вирішувало питання щодо надання відповідачу земельної ділянки у власність. Указане розпорядження видане Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, оскільки розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, усупереч волі держави в особі уповноваженого органу – Севастопольської міської ради, та що відповідач безпідставно, у порушення встановленого законом порядку та інтересів держави, отримав у власність спірну земельну ділянку, прокурор просив визнати недійсним виданий
12 травня 2010 року відповідачу державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку та витребувати вказану земельну ділянку на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 22 березня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею S_1, що розташована за АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_1 головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі; витребувано вказану земельну ділянку на користь Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
10 жовтня 2012 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У заяві заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року порушується питання про скасування ухваленого судом рішення й залишення в силі рішення апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статті 116, частини шостої статті 118, статтей 126, 152, пункту 12 "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заступник Генерального прокурора України посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом прокурора Нахімовського району
м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_2, третя особа – обслуговуючий кооператив “Дачно-будівельний кооператив “Александрия”, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння (№ 6-33727св11) та судові рішення в інших справах.

Севастопольська міська рада в заяві про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року просить скасувати зазначене рішення суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Для прикладу наявності підстави подання вказаної заяви Севастопольська міська рада також надала копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_2, третя особа – обслуговуючий кооператив “Дачно-будівельний кооператив “Александрия”, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння (№ 6-33727св11).

Так, указаною ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом прокурора Нахімовського району м. Севастополя (№ 6-33727св11) скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і витребування земельної ділянки з незаконного володіння. При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем, відсутнє; посилання в державному акті на право власності на земельну ділянку (як на підставу видачі) на розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року
НОМЕР_1 неправомірне, оскільки жодне з двох розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року за одним і тим самим НОМЕР_1 не встановлює права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, тому видача такого акта є незаконною та такою, що не відповідає вимогам статтей 116, 118 ЗК України.

Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, і відмовляючи в задоволенні позову, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин частину першу статті 116, статті 126 та 152 ЗК України, частину першу статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» і виходив із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий відповідачу на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року НОМЕР_1  про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Александрия" та надання земельної ділянки у власність зазначеного кооперативу, є законним, оскільки до цього розпорядження доданий список громадян – членів кооперативу, в якому зазначено й відповідача. Захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, тому визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням закону.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування зазначених норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є не однаковими з висновками, зробленими в указаній для прикладу ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
22 лютого 2012 року у справі за позовом прокурора Нахімовського району
м. Севастополя (№ 6-33727св11). Інші судові рішення, указані в заяві  заступника Генерального прокурора України, не є прикладами неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши доводи заявників, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заяви заступника Генерального прокурора України та Севастопольської міської ради підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд у справі, яка переглядається, установив, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від
1 березня 2010 року НОМЕР_2 надано обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Александрия" дозвіл на розроблення комплексного проекту землеустрою щодо розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної забудови в районі СТ "Учкуевка".

ОСОБА_1 набув право власності на підставі державного акта на земельну ділянку площею S_1, яка розташована на АДРЕСА_1.

Підставою видачі державного акта вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 2 квітня 2010 року
НОМЕР_1.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від
2 квітня 2010 року НОМЕР_1:

затверджено обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив "Александрия" проект землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва й обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови площею S_2, яка розташована в районі СТ "Учкуевка" м. Севастополя;

віднесено вказану земельну ділянку площею S_2 до категорії земель рекреаційного призначення;

передано у власність обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Александрия" земельну ділянку площею S_2 для будівництва й обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови (а.с. 107).

До зазначеного розпорядження від 2 квітня 2010 року додано список громадян – членів обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Александрия", серед яких указаний відповідач.

ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів свого звернення до Севастопольської міської ради чи Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про передачу земельної ділянки у власність.

Отже, апеляційним судом установлено, що вказаним розпорядженням від 2 квітня 2010 року не вирішувалось питання про передачу відповідачу земельної ділянки, та що відповідного рішення органом влади (Севастопольською міською радою чи Севастопольською районною державною адміністрацією) про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 та видачу державного акта на неї не приймалося.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Висновку про те, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статтей 116, 118 ЗК України, - недійсним, дійшов і суд касаційної інстанції в указаному в заявах для прикладу судовому рішенні від 22 лютого 2012 року.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, не визначився з характером спірних правовідносин і застосував до спірних правовідносин положення законодавства, які застосуванню не підлягають.

Таким чином, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що рішення суду касаційної інстанції від 10 жовтня
2012 року у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, а саме неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконним.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 Цивільного процесуального кодексу України рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 Цивільного процесуального кодексу України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяви заступника Генерального прокурора України та Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
10 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:			А.Г. Ярема В.І. Гуменюк
			В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін

                                                                                                                                                                  

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року № 6-14цс13)

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем у справі, яка переглядалася, відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушеннями вимог статтей 116, 118 ЗК України, - недійсним.