Правова позиція ВСУ: відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України

Видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України, зокрема: ч. 6 ст. 123 ЗК України та ст. 9 Закону України від 17 червня 2004 р. № 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції зазначених норм, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України 3 липня 1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки (ч.ч. 1, 4 ст. 21 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)).

Випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок зазначено в ч. 1 ст. 13 Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1378-IV "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин): визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 травня 2013 р. у справі № 6-11цс13).

Текст: scourt.gov.ua, google.drive

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 травня 2013 року                                                                             м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого	Яреми А.Г.,
суддів:	Григор’євої Л.І.,	Патрюка М.В.,
	Гуменюка В.І.,	Романюка Я.М.,
	Онопенка В.В.,	Сеніна Ю.Л., -
	Охрімчук Л.І.,

розглянувши на засіданні справу за позовом прокурора Ружинського району Житомирської області в інтересах держави в особі головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Житомирській області до Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання розпорядження незаконним, визнання договору оренди землі недійсним та зобов’язання повернути земельну ділянку за заявою Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
24 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року прокурор Ружинського району Житомирської області звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що розпорядженням голови Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 вересня 2005 року НОМЕР_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду ОСОБА_1 і надано останньому в оренду строком на 10 років із земель водного фонду загальнодержавної власності земельну ділянку, що знаходиться на території АДРЕСА_1, загальною площею S_1, у тому числі: водне дзеркало - S_2, болото - S_3, чагарник - S_4, прибережна смуга - S_5.

На підставі вказаного розпорядження 17 травня 2006 року між Ружинською районною державною адміністрацією Житомирської області й ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта, за умовами якого  встановлено річну орендну плату в грошовій формі в розмірі земельного податку, що становить 18 грн 07 коп. за 1 га площі.

Вважаючи, що Ружинською районною державною адміністрацією Житомирської області порушено положення статті 123 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року
№ 161-XIV "Про оренду землі", статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" та статті 62 Закону України від 22 травня
2003 року № 858-IV "Про землеустрій", оскільки проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення державної експертизи й орендну плату встановлено без нормативно-грошової оцінки ділянки, прокурор Ружинського району Житомирської області просив визнати незаконним і скасувати вказане розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 вересня 2005 року НОМЕР_1 та визнати недійсним зазначений договір оренди земельної ділянки від 17 травня 2006 року.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2012 року позов задоволено: ухвалено визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 29 вересня 2005 року НОМЕР_1; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта від
17 травня 2006 року, укладений між Ружинською районною державною адміністрацією Житомирської області й ОСОБА_1; повернути земельну ділянку водного фонду та водний об'єкт із земель загальнодержавної власності, що знаходиться на території АДРЕСА_1, загальною площею S_1, у тому числі: водне дзеркало - S_2, болото - S_3, чагарник - S_4, прибережна смуга - S_5, до земель запасу Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня
2012 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
24 жовтня 2012 року вказане рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року порушується питання про скасування постановленої судом касаційної інстанції ухвали й передачу справи на новий розгляд до цього суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора Ружинського району Житомирської області в інтересах головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Житомирській області до Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2 про визнання розпорядження незаконним, визнання договору оренди, додаткової угоди, змін і доповнень до договору недійсними та зобов’язання повернути земельну ділянку.

Так, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
 6 вересня 2012 року залишено без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про визнання розпорядження незаконним, визнання договору оренди, додаткової угоди, змін і доповнень до договору недійсними та зобов’язання повернути земельну ділянку. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який застосував до правовідносин частини першу - четверту статті 203 Цивільного кодексу України, частину першу статті 14, статтю 18 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" та виходив із того, що розмір орендної плати встановлено додатковою угодою відповідно до нормативно-грошової оцінки, права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою не порушуються; відсутність висновку державної землевпорядної експертизи та затвердження головою Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області технічної документації з установлення меж землекористування земельною ділянкою водного фонду за наявності проекту відведення земель, замовленого орендарем, не є підставою для визнання недійсними договору оренди від 1 березня 2004 року, додаткової угоди до цього договору від 23 липня 2008 року та змін і доповнень від 25 лютого 2009 року та визнання незаконним розпорядження Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області від 19 грудня 2003 року про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду із земель загальнодержавної власності водного фонду за межами населеного пункту.

Постановляючи ухвалу у справі, яка переглядається, і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин статті 123 та 124, частину першу статті 155 ЗК України, статтю 3 Водного кодексу України, статті 13, 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року  № 161-XIV "Про оренду землі", статтю 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель", статтю 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій", а також статтю 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", назвавши цей Закон Законом України "Про плату за землю", і виходив із того, що оскільки Ружинською районною державною адміністрацією Житомирської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду та надано їх в оренду ОСОБА_1 без проведення державної експертизи землевпорядної документації, орендну плату встановлено без нормативно-грошової оцінки та в порушення вищевказаних вимог законодавства, то розпорядження Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області є незаконним у силу частини першої статті 155
ЗК України, а договір оренди земельної ділянки від 17 травня 2006 року – недійсним у зв’язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування зазначених норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, у частині відсутності висновку державної землевпорядної експертизи як підстави для визнання розпорядження незаконним не є однаковими з висновками, зробленими в зазначеній для прикладу ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 вересня 2012 року в указаній частині.

Разом із тим, заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною шостою статті 123 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Так, відповідно до статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року
№ 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації” (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок  підлягають обов'язковій державній експертизі.

За змістом статті 43 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" у судовому порядку скасовуються розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства.

Отже, видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить законам України.

Такого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, у частині відсутності висновку державної землевпорядної експертизи як підстави для визнання розпорядження незаконним. Тобто у цій частині оскаржувана ухвала є законною.

Судове рішення у справі, яка переглядається, у частині визнання недійсним договору у зв'язку з визначенням розміру орендної плати без проведення грошової оцінки не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, оскільки в справі, яка переглядається, розмір орендної плати визначено без проведення грошової оцінки, а у справі за позовом до Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області та ОСОБА_2 розмір орендної плати встановлено додатковою угодою відповідно до нормативно-грошової оцінки.

Крім того, за змістом частин першої та четвертої статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати
10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року
№ 1378-IV "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної  плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Отже судом касаційної інстанції ухвалено різні за змістом судові рішення, однак судове рішення у справі, яка переглядається, у частині визнання розпорядження незаконним у зв’язку з відсутністю висновку державної землевпорядної експертизи є законним, а в частині визнання недійсним договору у зв'язку з визначенням розміру орендної плати без проведення грошової оцінки не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

За таких обставин вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360–5 Цивільного процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 Цивільного процесуального кодексу України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:			А.Г. Ярема Л.І.  Григор’єва
			В.І. Гуменюк  В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-11цс13)

Видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України, зокрема частині шостій статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року № 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації” (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, за змістом частин першої та четвертої статті 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року
№ 1378-IV "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної  плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.