Инфографика: Кто должен платить налог на недвижимость

Источник: finance.liga.net

Тенденції судової практики, що склалася протягом 10 років застосування статті 74 Сімейного кодексу

Протягом останніх років кількість спорів стосовно поділу майна, набутого цивільним подружжям, стрімко зростає, а в судовій практиці простежуються сталі тенденції щодо розгляду цієї категорії справ. Тож в яких випадках можна визначити конкретні дати початку та закінчення «фактичного шлюбу»? Що суди розуміють під спільною працею цивільного подружжя? Які факти мають бути встановлені в судовому засіданні, аби майно вважалося таким, що є об’єктом спільної сумісної власності цивільного подружжя та підлягало поділу між його сторонами в рівних частках? Відповіді дає судова практика, що сформувалася протягом десятирічного застосування норм Сімейного кодексу.

Правовий висновок ВСУ у спорі про визнання недійсною умови кредитного договору як несправедливої

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 12 вересня 2012 року розглянув справу № 6-80цс12, предметом якої був спір про визнання частково недійсним кредитного договору у зв‘язку з тим, що деякі його пункти є несправедливими й такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки плата за обслуговування кредиту є змінною величиною, яка розраховується за формулою.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно з яким за положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дав підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки за умовами спірного кредитного договору плата за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить як ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, за яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

Джерело: scourt.gov.ua

Повний текст: scourt.gov.ua, google.drive.

Правовий висновок ВСУ у справі про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-74цс14, предметом якої був спір про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Суд зробив правовий висновок про те, що надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об'єднання їх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, обумовлених у договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії). Це передбачено ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", а не нечесною підприємницькою практикою у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", наслідком якої є визнання угоди недійсною.

Джерело: scourt.gov.ua

Повний текст: google.drive, scourt.gov.ua

Правовий висновок ВСУ у справі про визнання недійсним рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-67цс14, предметом якої був спір про визнання недійсним рішення селищної ради й державного акта на право власності на землю та про визнання права власності на земельну ділянку і зробив відповідний правовий висновок.

Установивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання громадянину земельної ділянки, затвердженої у визначеному законом порядку документації, яка б встановлювала межі селища, Суд на підставі ст. ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсності такого рішення.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтями 116, 118 ЗК України.

Джерело: scourt.gov.ua

Повний текст: scourt.gov.ua, google.drive

Правова позиція ВСУ щодо позовної давності по кредитам, наданим через платіжні картки (пункт 9.12)

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності  (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). Постанова ВСУ від 18.06.2014 № 6-61цс14.

Повний текст: scourt.gov.ua, google.drive

ВГСУ звертає увагу суддів на практику застосування окремих норм про залізничні перевезення на прикладі справ, переглянутих Вищим господарським судом України у касаційному порядку

Відповідний оглядовий лист «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» був виданий ВГСУ 21.05.2014 (№ 01-06/662/2014).

Звернемо увагу на надані Судом висновки:

1. Запроваджені наказом Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 № 8 тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з ними послуги набули чинності через десять днів після державної реєстрації відповідного наказу.

З огляду на наведене датою введення в дію тарифів, запроваджених наказом Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 № 8, є 11.03.2011, а тому у Залізниці були відсутні підстави для застосування підвищеного коефіцієнту тарифів у період з 01.03.2011 по 10.03.2011 (постанова від 21.02.2012 № 8/5005/11061/2011).

2. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається відправником та залізницею, тому вантажоодержувач як суб'єкт відносин перевезення має право вимоги і до перевізника (залізниці), і до вантажовідправника.

3. Порядок розрахунку штрафу за невиконання плану перевезень встановлено

пунктом 6.5.3 пункту 6.5 Правил планування перевезень вантажів, згідно з яким визначається як кількість вагонів, не завантажених з вини Залізниці, що є невиконанням плану перевезень Залізницею, так і кількість вагонів, що не завантажені з вини відправника.

4. Згідно зі статтею 116 Статуту залізниць України нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох. При цьому якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув, відповідний штраф не нараховується.

5. У разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під'їзних колій, навіть і тоді, коли вони не є вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

6. Втрата вантажу та вина перевізника у такій втраті повинні бути доведені належними доказами.

7. Обов'язок одержувача прийняти від станції вантаж, що прибув на його адресу, не залежить від наявності чи відсутності плану перевезень у власних вагонах.

8. У спорі про стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення слід враховувати положення пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами та брати до уваги, що така плата нараховується з моменту видачі наказу про затримку вагонів.

9. За приписами статті 133 Статуту залізниць України допускається передача права на пред'явлення претензій та позовів до перевізника вантажоодержувачем вантажовідправнику за умови дотримання відповідного порядку вчинення переуступного напису на документі.

10. Розмір відповідальності за недостачу вантажу з вини залізниці обраховується виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника.

11. У разі якщо вагон є критим і не є спеціалізованим для перевезення добрив, залізниця зобов'язана промити такий вагон, а вантажоодержувач - відшкодувати збір за промивання.

12. За всю сукупність неправильних, неточних або неповних відомостей, зазначених у конкретній накладній, до вантажовідправника може бути застосовано лише один п'ятикратний розмір штрафу, як це передбачено статтями 118, 122 Статуту залізниць України.

13. У разі якщо спір виник з міжнародного перевезення, сума штрафу за невірне, неповне та неточне зазначення у накладній відомостей стягується згідно з § 3 статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Ця Угода не містить заборони щодо зменшення штрафу, тому суди у вирішенні відповідного спору не позбавлені права застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України.

Джерело: ЗіБ

Повний текст:

Обанкротившихся украинцев заставят заплатить за ипотеку

Банкротство больше не поможет заемщикам избежать выплат по ипотечным кредитам. Соответствующее решение принял Верховный суд, рассматривая дело №3-24гс14. «Решением фактически, дан ответ на вопрос, возможно ли взыскание долга по кредиту за счет предмета ипотеки с имущественного поручителя, находящегося в процедуре банкротства? ВСУ ответил положительно. Требования к имущественному поручителю признаны денежными, а значит их удовлетворение в процедуре банкротства юридического лица/физического лица предпринимателя будет происходить по правилам, предусмотренным для защищенного кредитора», — рассказала «Вестям» партнер адвокатского объединения «СК ГРУП» Юлия Курило.

Данная схема очень популярна среди неплательщиков, которые всеми правдами и неправдами хотят оставить за собой жилье. «Были варианты. Либо сам ипотечный кредит оформлялся на частного предпринимателя (физлицо-предпринимателя), либо этот бизнесмен был поручителем и ручался по займу своей недвижимостью. А дальше все просто: заемщик переставал платить по кредиту, а его поручитель запускал процедуру банкротства своего ЧП. В итоге банк оставался без залога, и не мог взыскать долг в поручителя — из-за банкротства. Новое решение ВСУ прикрывает эту схему», — объяснил нам старший партнер АК «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

Заемщикам оставили небогатый выбор: либо платить по ипотеке, либо терять заложенное жилье. «Поскольку нельзя применить схему с банкротством к физическому лицу», —сказал «Вестям» партнер правовой группы «Доминион» Михаил Гончарук.

Юристы уверены, что суды низших инстанций будут применять практику, утвержденную решением ВСУ. Так что кредитная схема с банкротствами достаточно быстро перестанет применяться по всей стране. Но неясно надолго ли. Не все юристы назвали новое решение Верховного суда соответствующим действующему законодательству, так что со временем не исключается появление нового решения или разъяснения ВСУ на этот счет.

«На мой взгляд, данное решение противоречит действующему законодательству. Фактически ВСУ сказал, что ипотека этот поручительство, на которое распространяется действие статей 541, 543, 554 Гражданского кодекса. Соответственно, суд сделал вывод, что ипотекодатель несет солидарную ответственность с должником перед ипотекодержателем. Но это не так. Дело в том, что ч.1 ст.546 ГК четко установлены и разграничены способы (виды) обеспечения выполнения обязательств: неустойка (штраф или пеня), поручительство, гарантия, залог, придерживание, задаток. Для каждого вида существует отдельная глава. Виды не смешиваются. Так вот, согласно ст.575 ГК ипотека — этот залог имущества, то есть вид залога, а не поручительства», — резюмировал управляющий партнер юрфирмы «Можаев и Партнеры» Михаил Можаев.

Источник: vesti.ua

Постанова Верховного Суду України від 03.06.2014 № 3-24гс14

Полный текст:

Юридична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації та на її захист внаслідок поширення недостовірної інформації, крім випадку, коли подібна інформація містить оціночні судження

Такий висновок зазначений у Оглядовому листі ВГСУ від 12.06.2014 №01-06/770/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)».

Для врахування у розгляді справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інформацію, госпсудам надсилається огляд вирішених господарськими судами справ, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим господарським судом України:

1. Викладення в акті органу державної податкової служби відомостей, що отримані за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

2. Головний редактор друкованого засобу масової інформації має право представляти редакцію в господарських судах за умови набуття останньою у встановленому законом порядку статусу юридичної особи.

3. Інформація про стан довкілля є відкритою та не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

4. У разі якщо автор поширеної в мережі Інтернет інформації невідомий, а також коли інформація є анонімною і доступ до веб-сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено відповідний інформаційний матеріал.

Відомості про власника веб-сайту можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси мережі Інтернет.

5. У разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясувати, від імені кого ця особа виступала. Якщо посадова чи службова особа виступала не від імені юридичної особи та не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

6. Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

7. У разі подання скарги щодо змісту передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), їх записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Джерело: Газета «Закон і Бізнес»

Відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження

До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 червня 2014 року, ухваливши постанову у справі № 6-62цс14, предметом якої була скарга публічного акціонерного товариства на дії державного виконавця, повідомляє «ЗіБ» з посиланням на прес-службу ВСУ.

Суд зробив правовий висновок про те, що частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Водночас, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Джерело: Газета «Закон і Бізнес»

Повний текст : далі буде..

Дивись також: Постанова ВСУ від 21.05.2014 № 6-45цс14

Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за перше півріччя 2013 р.

Спори про право власності та інші речові права

1. За нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже, і право на приватизацію разом з іншими членами сім’ї (ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Усупереч наведеним положенням закону суд помилково пов’язав право осіб на приватизацію з фактом їхньої реєстрації в спірній квартирі, яка здійснюється на підставі Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а не з їхнім правом на житло та фактом проживання у квартирі (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-125цс12).

2. Питання про вилучення після смерті інваліда автомобіля, отриманого ним як гуманітарна допомога, має вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, що були чинними на час смерті інваліда.

Права та обов’язки в членів сім’ї інваліда стосовно автомобіля виникають після смерті інваліда, а не в момент забезпечення його автомобілем (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 січня 2013 р. у справі № 6-153цс12).

3. Аналіз ч. 2 ст. 651 ЦК України, частин 4, 5 ст. 653 ЦК України дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо особа отримала свідоцтво про право власності на об’єкт інвестування (квартиру) до виникнення спору про розірвання інвестиційного договору, то висновок про припинення права власності цієї особи на об’єкт інвестування (квартиру) суперечитиме ч. 4 ст. 653 ЦК України (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-158цс12).

Практика Верховного Суду України

Постанови Пленуму (1999-2010)

Узагальнення судової практики

Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку (2001-2009)
Рішення у господарських справах у касаційному порядку
Рішення в адміністративних справах (особливості розгляду справ окремих категорій)
Рішення в адміністративних справах (застосування процесуального законодавства в адміністративному судочинстві)
Рішення у справах про адміністративні правопорушення

Правові висновки Верховного Суду України у цивільних справах
Правові висновки Верховного Суду України у господарських справах
Правові висновки Верховного Суду України в адміністративних справах
Правові висновки Верховного Суду України у кримінальних справах

Инфографика: Цена стабильности. Как ограничивают финансовые операции украинцев

Источник: finance.liga.net

Практика Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ

Постанови за 2014 рік

Постанови за 2013 рік
Постанови за 2012 рік
Постанови за 2011 рік

Юридические издания и ресурсы онлайн

ЛІГА:ЗАКОН

ЮРЛИГА

Юридическая практика

Судебно-юридическая газета

Журнал «Український юрист»

Юридичний вісник України

Адвокат бухгалтера

Юридичний журнал

Юридична газета

Газета «Закон і Бізнес»

Овідіопольський районний суд Одеської області

Перелік справ, призначених до розгляду

Перелік суддів

Судовий збір

Дев’ять правил пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, про які мало хто знає

1. Пошук по точній фразі

Він здійснюється за допомогою подвійних лапок («»). Якщо ви шукаєте рішення з якоїсь точною фразою або словом, вам потрібно взяти його в лапки. У такому випадку Реєстр судових рішень видасть вам документи, що містять пошуковий запит в тому вигляді, в якому ви його написали. Приклад: «відновлення становища, яке існувало до порушення».